Християнські газети й журнали – євангелісти

Ми, християни, дуже добре знаємо наказ Ісуса: „...Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів” (Мт.28:19-20). І часто бідкаємося словами Ісуса Христа: „Жниво справді велике, та робітників мало” (Мт.9:37). Найвідважніші з нас чи, можливо, найвідданіші, лишають домівки – і їдуть звіщати добру новину. А всі інші? Як хто може і вміє. Але якоїсь системи в справі благовіщення не маємо: десь там колись при нагоді скажемо про Ісуса Христа, а може, й не скажемо, бо втомлені, бо хворі, бо не та ситуація, бо вже казали, а нас не сприйняли, бо одного разу не так повелися, бо почуваємо за собою якийсь прогріх, – тобто є щось таке, що затуляє уста. Ну добре, скажемо, чужі хай собі будуть, хай їх Бог спасає, як знає. А як бути зі своїми рідними, зі своїми друзями, які все про нас знають, у яких ми, можливо, втратили авторитет, які думають про нас давніми стереотипами і не помічають того, що ми вже інші? Тим більше, якщо вони живуть не з нами і не можуть переконатися, що Ісус Христос нас перемінив. Домашнім говориш-говориш, а вони тикають пальцем на нас колишніх, дрібні минулі образи затуляють їм очі і не дають побачити в нас хоч дещо Ісусового і зрозуміти, й прийняти дар Божого спасіння. А тих, що живуть далеко, ми з певних причин можемо рідко відвідати. А відвідавши, не завжди можемо засвідчити про Господа, а коли засвідчимо, то не можемо духовно підтримати їх, щоб пагінець віри, який проріс, не заглушили бур’яни.
Що ж робити? Ми знаємо, на якій жахливій дорозі вони стоять, і нам дуже не хочеться, щоб близькі нам люди залишилися без Христової благодаті, не хочеться, щоб вони навіки загинули.
Звичайно, найперше, що ми можемо робити, – молитися. Молитися за усіх, кому ми бажаємо спасіння. Молитися не раз і не два, а поки ми не побачимо їх спасенними. Зрештою, молитва має супроводжувати кожну нашу дію. Отже, перш за все молитва.
Але не тільки. Дуже легко перекласти всю турботу про спасіння близьких нам людей на плечі Бога і тих, кого Він пошле їх рятувати. Ми все-таки ще дещо можемо робити. Ми можемо їм свідчити про Ісуса через християнську літературу. Почну з цього: чи ви подарували своїм невіруючим родичам Євангелію? Ні? То звідки вони дізнаються про милість Ісуса Христа, коли немає нікого й нічого, щоб їм засвідчити? Чи ви, можливо, молитеся, щоб їм її хтось подарував? Чи, може, ви думаєте, що вони все-одно не будуть її читати, а коли й будуть читати, то не зрозуміють? Якщо так, то про вас можна недобре подумати: ви скупі і недобрі – зверхні до людей і недооцінюєте сили і милості Господньої. Тому спочатку подаруйте Євангелію, а потім моліться, щоб Господь використав її для спасіння вашого родича. У будь-якому разі, коли ви комусь подаруєте Євангелію, це стане свідченням перед Богом про серйозність Ваших бажань і намірів: ви справді хочете спасіння тій людині і навіть готові для цього дечим пожертвувати.
Ваші близькі люблять читати? Звичайно, вони читають усе підряд, а це різні мирські газети, бо іншого вони не мають і не знають. Ви можете запропонувати їм альтернативу для читання – християнську періодику. Передплатіть для них, наприклад, газету „Голос надії” чи „Вірую”, чи „За євангельську віру” чи всі разом. Передплатіть для них журнал „Благовісник” чи інший, який поширює здорове християнське вчення і якому ви довіряєте. І дорогі вам люди періодично будуть отримувати християнську пресу, яку будуть читати і через яку Бог зможе проговорить до них, тим більше що ви за них молитеся. Якщо ж ваші рідні чи друзі й не люблять читати, все одно надішліть чи передплатіть їм якесь християнське видання. Колись вони на нього звернуть увагу і прочитають. Чи не буде то мить їхнього прозріння і навернення до Ісуса? Хочу сказати з власного досвіду, що справжня християнська періодика – це могутній засіб у наших і Божих руках для покаяння близьких нам людей. Моя дружина, для якої я не був авторитетом як християнин, тому що, за її словами, вивчив „Отче наш” у 27 років, коли вона його знала з раннього дитинства, бо виховувалася в глибоко релігійній греко-католицькій родині, у вільний час перечитувала християнські газети, журнали і книжки, які я приносив додому. Я, по правді, втратив надію на її покаяти і навіть не пропонував їй щось прочитати. А вона спочатку взяла принесену мною літературу до рук від нічого робити, а потім зацікавилася нею, а потім Господь почав їй відкривати істину про Себе і про неї для її спасіння. Тепер ми разом славимо нашого Спасителя Ісуса Христа і належимо до однієї церкви.
Ви дуже турбуєтеся про своїх дітей, племінників чи онуків? Передплатіть для них християнський дитячий журнал. Наприклад, „Стежинку”. Ви навіть не уявляєте, як люблять діти його читати! Він яскравий і справді християнський. Ваші маленькі родичі зможуть розглядати не тільки цікаві красиві малюнки на біблійну тематику, а й дізнатися про Господа Ісуса через читання чудових віршів та оповідей. Вони зможуть навіть самі щось написати чи намалювати, надіслати в редакцію і побачити свій твір надрукованим. Хіба не чудово?! Ви скажете: це ж такі гроші! Що ж, припустимо, що ви раз на два місяці (така періодичність виходу журналу, а ви, звичайно, відвідуєте своїх рідних частіше) їдете до своєї рідні (порахуйте затрачені гроші на дорогу і подарунки) і розповідаєте їхнім діткам про Господа стільки часу, скільки б вони затратили, щоб прочитати журнал (я вже не говорю про те, що діти його по два-три рази будуть перечитувати). Чи не багато грошей вийшло? Чи не багато часу було б затрачено? Що є порівняно з цим якихось 15-30 гривень? А з тим результатом, який ми надіємося отримати, то вже не зрівняється жодна сума. А той результат – не більше не менше – пізнання дітьми Бога.
А ще, чому б вам не подарувати своїм невіруючим родичам диск чи касету з християнською піснями чи проповідями, чи свідченнями про милосердя і любов Ісуса Христа? Тоді ви вже точно знатимете, що щось зробили для спасіння близьких вам людей, і коли прийде день їхнього покаяння, то ви вельми тішитиметеся, що і ваша лепта була помічена Господом.
Можливо, те, про що я пишу, ви уже давно робите стосовно своєї родини і друзів і бачите чудові результати – їхнє наближення до Ісуса Христа. Зробіть це і для чужих вам людей. Занесіть Євангелію в бібліотеку школи, в міську бібліотеку чи сільську, передплатіть для цих бібліотек християнську періодику. Якщо ви самі цього не можете зробити, поговоріть про це в церкві – і зробіть добре діло для спасіння ваших ближніх.
Що ж до альбомів християнських пісень (а пісня – це поєднання поезії з музикою), то ви їх можете подарувати музичним відділам бібліотек, які мають фонотеки, і навіть радіостудіям, щоб вони могли прозвучати в ефірі вашим друзям на ваше замовлення.
Ви бачите, як багато можна зробити через християнську літературу, представлену чи в книжках, чи в періодичних виданнях! А правильніше: як багато Господь може зробити через нас, використовуючи друковане слово! А наслідком нашої спільної роботи будуть спасенні душі, які любитимуть Ісуса Христа і разом з нами йтимуть у Небесний Єрусалим. І ці спасенні душі, до всього, ще й близькі нам по крові! Це більше ніж прекрасно!

Християнські газети й журнали – євангелісти Публицистика

Християнські газети й журнали – євангелісти

Християнські газети й журнали – євангелісти
Публицистика